Міжособистісні взаємовідносини

Міжособистісні стосунки — це зв'язки, які людина вибудовує протягом усього свого життя, вона вчиться сприймати та розуміти іншого, емоційно реагуючи на те, як сприймають її саму. Кожна людина прагне бути коханою та визнаною своїми батьками, братами й сестрами, партнерами, дітьми, колегами, друзями. Взаємини можуть бути як підтримуючими, так і руйнівними. Труднощі, з якими люди стикаються в шлюбі, проблеми взаємин батьків і дітей, особисті складнощі, що виникли ще в дитинстві й перенесені на поведінку в власній сім'ї, побудова стосунків у колективі — це ті питання, відповіді на які Ви можете шукати разом зі спеціалістом.

Порушення міжособистісних стосунків може призвести до соціальної замкнутості, почуття неповноцінності, надмірної чутливості, негативних оцінок від оточуючих і самого себе.

Коли виникають труднощі у взаєминах?

У міжособистісних відносинах сім'я розглядається як система, яка працює за особливими законами, продукує конфлікти та розв'язує їх. Побудова відносин з іншими може стати складністю як для дитини, яка йде до дитячого садка або школи, так і для підлітка, що вступає в доросле життя. Конфліктні відносини в сімейних парах виникають на різних етапах спільного життя. Це може статися, коли в стосунки двох приходить дитина, третя особа, якій потрібні любов і турбота, що раніше належали двом. Стати батьком і матір'ю — це випробування, яке ставить нові питання та вимагає відповідей на них.

Діти виростають, залишають батьківське гніздо, чоловік і жінка знову залишаються удвох, їм знову доводиться перебудовувати систему відносин між собою, а також з дорослим сином або донькою, у яких тепер своя сім'я. Завдання батьків — відпустити дитину, підтримати її бажання жити самостійно. Із цим завданням буває важко впоратися, особливо коли стосунки всередині пари не налагоджені, і тим більше, коли прийняття власних вікових змін, які турбують як жінку, так і чоловіка, вимагає нових психічних зусиль.

Як психоаналіз може допомогти людині у побудові взаємин?

Якщо я намагаюся врятувати іншого, реагуючи на його бажання та ігноруючи власні, то почуття злості, агресії, а також власної вразливості можуть приховуватися, близькість і щирість стають неможливими переживаннями спільного досвіду з іншою людиною. Починаються спроби виправити ситуацію. Якщо це не вдається, наступний логічний висновок, який робить людина, перебуваючи в складній ситуації, — що щось не так із нею, і потрібно змінити себе, щоб утримати іншого. Єдиний шлях, який може бути знайдений, — це розлад, психічний або соматичний, як спосіб задовольнити бажання іншого.

У терапії пара отримує можливість побудувати нову модель взаємин, яка базується не на повторенні минулих моделей рятівника та жертви, дорослого та дитини, а на пошуку способів безпечного вираження своїх почуттів партнерові. Усвідомлення внутрішньої робочої моделі пари — це перший етап роботи. Другий етап — підтримка в усвідомленні своїх потреб і бажань обома партнерами. Відбувається збагачення досвіду людини, стає можливою контейнерна функція пари. Любовний зв'язок, над яким треба працювати, триває.